Правду в народі кажуть: як тиждень розпочнеш - так його й завершиш. Я розпочав тиждень що минає з похорон товариша. Ативіста Спілки української молоді у Європі, вихователя СУМ, заступника голови бельгійського СУМу Михайла Трипника. Помер на 50-му році життя. А сьогодні знову прикра вістка з рідного Волинського краю. Поховали мого земляка (він родом з тієї місцевості що і я - сусіди), та ще й однофамілець, 42-річний Василь Демчук.

Жахлива історія. Він потрапив у полон під час боїв за Дебальцівський плацдарм. Бойовики живим знімали його на відео, а через деякий час він опинився у донецькому морзі з понівеченою головою без вуха.

Кому не байдуже - почитайте розповідь, як усе трапилось, старшого брата Василя Демчука - Петра:

– Коли ми дізналися, що Василя перекидають під Дебальцеве, стали ще більше хвилюватися, – пригадує Петро Демчук. – Бувало, по кілька днів без дзвінків.

12 лютого Петру подзвонив товариш Василя Іван і повідомив, що Василь пропав. Вони ще 9 лютого з групою бійців вирушили колоною з передової в тил за боєприпасами і не повернулися. Їх почали шукати. На третій день виявили розстріляну техніку, але без бійців. Того ж дня Петро Демчук написав заяву про зникнення брата у відповідні органи в Луцьку. А ввечері того таки 12 лютого донька пана Петра натрапила на відеоролик в Інтернеті, на якому було видно, як Василя Демчука взяли в полон і показали військового квитка. У рідні зародилася надія, що незабаром побачать сина, брата та дядька живим. Стали думати, як його дістати із полону, звертались до волонтерів.

– Десь через місяць нам надіслали світлини, де Василя везуть у причепі позашляховика, – продовжує Петро Гервасійович. – Він сидів, ще двоє біля нього лежали, і ще декілька жвавіших у кузові. Та після цих двох фотографій виставили і третю, де вже було видно, що наш Василь лежить в морзі, як згодом виявилось, у Донецьку. Тіло було понівечене, голова – як спущений м’яч, яким грали у футбол, без одного вуха. Волонтери займалися, аби забрати тіло Василя та інших бійців, які на той час вже були прикопані.

Нелегко було впізнавати брату та сестрі понівечене тіло їхнього Василя у дніпропетровському морзі. Допомогло, те, що мали знімки вставлених передніх зубів і шрам на руці – одного разу невдало рубав дрова.

Сьогдні поховали. Вічна пам'ять і слава.

https://www.facebook.com/rostyslav.demchuk/posts/637749846369025:3