Важкий день. Так хочеться вірити у помилку “Пані та панове! Сталася порівняно приємна помилка. В запалі бою трохи переплутали – думали, що все. Його привезли, як тіло, але лікарі таки відкачали. Пульс був настільки слабкий, що тільки лікарняне обладнання виявило наявність серцебиття. Хвала Богe, побратим Світляк не загинув. Він поранений, в шпиталі, вже прооперований, але у важкому стані. Молітся за одужання Воїна! Цю радісну звістку повідомляють друзі Андрія Дрьоміна”.   Не помилка… Немає    Якось так : коли ми дорослішаєм, аж до появи власних дітей, наші друзі автоматично отримують статуси “дядя” і “тьотя”.І всі ми тоді прибираємо виду поважного і серйозного, одягаємо шати статечні і пильнуємо кожне слово, бо воно, як відомо – не горобець, залетить у дитячі вуха – і ти вже шукаєш пояснень чи виправдань. Але то все для користі, бо ж виховний процес. Бо ми тепер – дяді і тьоті.І наш особистий приклад…  А Світляк…Він мав на увазі такі умовності.У нього не було такого статусу.  - Мамо, Світляк телефонує…  Коли Світляк будував хату, мої хлопці крутилися коло нього – типу підсобники.За літо вони навчилися не класти цеглу і замішувати розчин, а логічно думати.  - Мамо, Світляк цікавився…  Коли Світляк чаклував у своїй кузні, мої діти не навчилися художнього ковальства. Лише бачити, прагнути і досягати.  - Мамо, Світляк приходив…  Він заходив рідко, але кожен його прихід згадувався ще довго. Це завжди було несподівано і неочікувано, без попереджень. Питання про те, чи тато-мама вдома, якось, не стояло. Та й навіщо, якщо ти не дядько , а Світляк…  І з тобою можна лупити в нарди аж до вилясків у вухах, робити вигляд, що ловиш рибу, а направді шукати шляхів досягнення світової гармонії. І до тебе можна прибігти, коли мінти протокола склали за цигарку у “нєположеном мєстє”. Ну, щоб мама не знала…  Про те, що Світляка звали Андрій мої молодші довідалися лише сьогодні.  Як і про те, що війна забирає найкращих…  То сон такий був.Він йшов польовою дорогою. З наплічником, автоматом і, як завше, перекособоченим блейзером над вухо… Поле, квіти, розмай і таке височезне небо. Так хотілось його зупинити…  А то уже були Луки Сварожі…  АТО… Дзвінка Торохтушкаhttp://poglyad.te.ua/podii/vijna-zabyraje-najkraschyh-u-zoni-ato-zahynuv-ternopolyanyn-andrij-dromin/

***

Андрій Дрьомін (позивний «Світляк»)Тернопіль. Гранатометник батальйону спецпризначення «Азов».

10 серпня 2014 Загинув в бою під Іловайськом (Донецька область). Чота «Азову» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох сторін. Андрій отримав п'ять куль, дві з них застрягли в шоломі

***

Дрьомін Андрій Сергійович («Світляк»)

Дата та місце народження: 27 років, м. Тернопіль.

Дата та місце загибелі: 10 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.

Звання: Рядовий міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» ГУМВС України у Київській області.

Обставини загибелі: Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. Андрій отримав п'ять куль, дві з них витримав шолом, але інші виявилися смертельними.

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).