Банк Фінляндії

Банк Фінляндії (фін. Suomen Pankki, швед. Finlands Bank) — центральний банк Фінляндської Республіки, входить до Європейську систему центральних банків. Четвертий з найстаріших центральних банків світу. Банк випускав і регулював фінляндську марку до 1999 року, коли її змінила загальноєвропейська валюта євро.

Історія

Банк Фінляндії був заснований імператором Олександром I 1 березня 1812 року в Турку, столиці Великого князівства Фінляндського. Трохи більше ніж через місяць, 12 квітня, столицею був оголошений провінційний Гельсингфорс. Місто почали реконструювати і відбудовувати і в 1819 році перевели туди всі основні установи, в тому числі і Банк Фінляндії.

У період з 1840-х по 1890-ті роки Банк Фінляндії пройшов найважливіші етапи на шляху перетворення в центральний банк. Так в 1840 році була проведена реформа Банку Фінляндії. В 1860 році, за указом імператора Олександра II, на території Великого Князівства Фінляндського була введена власна валюта — фінляндська марка, що містила чверть російського рубля. Через п'ять років, в 1865 році, вона була відокремлена від рубля, і прив'язана до міжнародного срібного стандарту, а пізніше, в 1877, до золотого.

Термін повноважень генерального директора центробанку Фінляндії — 7 років. Призначення генерального директора Банку Фінляндії затверджується президентом країни.

Головна будівля банку

Проект будівлі був розроблений німецьким архітектором Людвігом Бонштедтом. Будівля була побудована в 1882 році. Додаткове крило будівлі побудовано в 1960-ті роки.

Перед будівлею банку знаходиться пам'ятник міністру фінансів і ідеологу фінського національного руху Йогану Снелльману, відкритий в 1923 році. На п'єдесталі можна побачити сліди від бомбардування 1944 року.