Францішек Салезій Потоцький (*1700 — †22 жовтня 1772) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої, магнат, меценат. Київський (з 19 липня 1756), волинський воєвода (22 травня 1755), крайчий великий коронний (1736), претендент на польську корону. За своє багатство та владу названий «малим королем Русі». Резиденція — в Кристинополі, мав маєтності в Умані, Тульчині, був власником Гусятина, Винників (біля Львова) 1732–1750 рр.

Мати походила з роду Цетнерів, донька львівського старости Яна Цетнера.

Франциску Потоцькому перейшли від белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького всі землі,— які належали раніше вигаслому роду Струсів та Калиновських, а також через одруження з Ганною Потоцькою, Салезію дісталися також землі, які належали вигаслому роду Лящів.

Єдиним сином (успадкував всі маєтки батька) був Станіслав «Щенсний». Носив козацький стрій. Був похований разом з дружиною Анною в костелі Бернардинів в Кристинополі.

Головна його резиденція знаходилась в Кристинополі Белзького воєводства. В Кристинополі Франциск С. Потоцький фундував костел Бернардинів з кляштором, церкву оо. Василіян з монастирем, великий палац, перебудований з замку з двома дитинцями. Ф. С. Потоцький, одруживши найстаршу доньку з Франц. Ксаверієм Любомирським, інші дві — з Міхалом Єжи Вандаліном Мнішеком та графом Фр. Ал. Брюлем, четверту доньку з подільським воєводичем Казимиром Жевуським, отримав підтримку цих найвпливовіших родин.

Утримував в Кристинополі особисте військо з козаків. Відвідувачі замку мали право в'їзджати на перший дитинець, звідти від другої брами мусили з поваги до Ф. С. Потоцького йти пішки.

В Кристинопові придворний театр ставив балети та опери.

В Умані Потоцький утримував козацьку роту, в кількості від декілька сотень до декількох тисяч. Керував ними С. Ортинський, пізніше Рафаїл Деспот Младанович. За сприянням Потоцького Умань в 1761 отримала магдебурзьке право та дозвіл на проведення ярмарок.

Кар'єра

20 листопада 1720 р. перейняв від батька Белзьке староство, після батька став власником (дідичем) Кристинополя. 1724 р. був обраний від Белзького воєводства послом на Сейм. 1729 р. був обраний послом на сейм в Гродно від Брацлавського воєводства, 1730 р. від Чернігівського воєводства.

1728-31 рр. був серед претендентів на руку останьої з роду Сенявських — Марії Зофії з Сенявських Денгофової, з якою пізніше одружився Август Олександр Чарторийський. Ймовірно, з того часу виникла неприязнь між Потоцькими та прихильниками короля Чарторийськими і Понятовськими.

1732 р. перейняв від стрийка — белзького воєводи Станіслава Владислава Потоцького — маєтки на Україні: Умань, Браїлів, Торговицю, Могилів, Тульчин; Грубешівське староство.

Після смерти короля Авґуста ІІ (1733 р.) був послом на сейм від Белзького воєводства. Стояв разом з усіма Потоцькими на стороні короля Станіслава Лещинського (1733-34), для його захисту пристав до Діковської конфедерації.

1744 року продав тучинський та губківський «ключі» Станіславу Любомирському.
1748 року фундував при костелі в Настасови резиденцію (кляштор) оо. єзуїтів (діяв до заборони діяльности ордену австрійцями).
3 серпня 1750 р. став кавалером Ордену Білого Орла.

При допомозі російського уряду надіявся на детронацію Авґуста ІІІ, отримання польської корони. В Пйотркуві на з'їзді все було приготовано до підписання конфедерації; несподівано король помер в 1763 р., Ф. С. Потоцький послав посла до Петербургу; звідти, через посла Кайзерлінґа у Варшаві, петербурзький уряд запевнив його про повну підтримку. Петербурзький уряд тим часом поміняв посла на Ніколая Рєпніна, який запевнив Ф. С. Потоцького в повній підтримці зі сторони Петербургу.

В день вибору короля стараннями Чорторийських була висунута кандидатура Станіслава Понятовського, російська сторона, зрадивши Ф. С. Потоцького, який не доклав додаткових зусиль, надіючись на петербурзький уряд, підтримала кандидатуру С.Понятовського. Ф. С. Потоцький не мав часу, не був готовий стати супроти цього: виїхав з Варшави, в Підгайцях скликав своїх прихильників, підписав конфедерацію проти Росії. Росія була готова до такого розвитку подій, вислала до Львова військо на чолі з Крєчєтніковим. На третій день московити стояли під Підгайцями, несподівано напали на надворну міліцію Потоцьких. Потоцькі втратили свої війська, четверо з них поїхали до Стамбулу, за посередництвом французького посла де Вергенеса втягнули Туреччину в війну проти Росії.

Ф. С. Потоцький змушений був підписати лист покори королеви Станіславу Авґусту Понятовському, за його правління втратив своє значення та владу. 1772 р., після першого поділу Польщі майно Ф. С. Потоцького відійшло під владу Габсбурґів. Новий уряд наказав Ф. С. Потоцькому розпустити козаків, заборонив йому утримувати власне військо та забрав у нього всі засоби до оборони.

Потоцький підтримував приязні стосунки з Туреччиною, з кримським ханом, приймав у себе послів тягинського та хотинського паші. Приймав в Кристинополі турецького посла до Варшави — Алі Агу. Підтримував постійну щотижневу переписку з волоським воєводою — Костянтином Раковиця, дізнаючись від нього про новини з Туреччини. Був проти переселення сербів та утворення Ново-Сербії. Заборонив перехід сербам під проводом І. Хорвата через землі які належали Речі Посполитій.

14.09.1772 р. австрійський уряд забрав у Ф. С. Потоцького озброєння замку, гармати, заборонив мати власне військо.

Франц Салезій Потоцький був замішаний у процесі з Коморовськими, які, апелюючи до нової влади та Марії Терезії, виграли процес у Ф. С. Потоцького; імператриця Марія-Терезія засудила його до публічної смерти. Ф. С. Потоцький через кілька днів був повідомлений про цей наказ, прийняв отруту.

Єдиний син — Станіслав Щенсний Потоцький — повернувся з Європи, став спадкоємцем усіх маєтностей Франциска Салезія Потоцького. Від Коморовського відкупився великою сумою грошей та наданням йому Виткова з прилеглими землями.

Сім'я

Був одружений в 1736 p. із Софією Жечицькою (? — 1741) ((дітей не мали), Анною Потоцькою в 1742 р. Відомі діти:

• Станіслав Щенсний Потоцький
• Аделя Антоніна Потоцька — дружина князя Франциска Ксаверія Любомирського
• Маріанна Клементина Потоцька — дружина графа Алоіза Фрідріха фон Брюль
• Людовика Пелаґія Потоцька — дружина Казимира Ревуського
• Пелагея Тереза Потоцька — дружина Міхала Єжи Вандаліна Мнішека

Меценат

• фундатор василіянського монастиря у Струсові (1760)
• фундував василіанський монастир в Кристинополі (1763-4)
• фундував костьол Бернардинів в Кристинополі
• фундував Уманський Свято-Покровський василіанський монастир та василіанську церкву в Умані (1766)
• відкрив в Умані народову школу василіанів (колегіум з 4 професорами).
• фундував тринітарський костьол в Браїлові
• вірменським мешканцям Могильова виробив такі самі привілеї, як в кам'янецьких та львівських
• кошти на розбудову палацу в Тартакови.

Маєтки

Належало 70 міст, кілька сотень сіл, 400 000 душ.

В Белзькому воєводстві належали міста: Тартаків, Варяж, Лящов, Витків; 40 сіл, мав також землі в Перемиській землі, біля Сяну. Найбільші володіння мав у Брацлавському воєводстві: міста Тульчин, Браїлів і багато сіл навколо; йому належала Уманщина, Могилів, палац у Переспі, замок у Тартакові.