Ґабріель Урбен Форе (фр. Gabriel Urbain Fauré; 12 травня 1845 — 4 листопада 1924) — французький композитор та педагог.

Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У дев'ятирічному віці вступив вчитися до школи при Інституті церковної музики, очолюваному Луї Нідермейєром, в якому готували органістів і хормейстерів для потреб католицької церкви; серед вчителів Форі в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс. Пізніше Форе деякий час викладав там же.

В 1870 році з початком Франко-прусської війни Форе був покликаний в армію і брав участь в обороні Парижа. Потім разом з Інститутом церковної музики (Школою Нідермейера) Форе поїхав в Швейцарію. Повернувшись після придушення Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормейстера в церкві Сен-Сюльпіс, а в 1874 році перейшов на роботу в церква святої Магдалини, де був помічником Сен-Санса; в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі.

Після кількарічного невдалого роману з Маріанною Віардо Форі в 1883 одружився на Марі Фремо, дочці скульптора Е. Фремо. У них народилося двоє синів, з яких старший, Емманюель, став відомим фахівцем з біології моря, а молодший, Філіп — відомим письменником.

В 1898 Форе відвідав Лондон, де диригував своєю музикою до п'єси М. Метерлінка Пеллеас і Мелісанда у виставі, поставленій Форбс-Робертсоном. В 1896 Форе став професором композиції в Паризькій консерваторії (після Ж. Массне), а в 1905 — її директором. Серед учнів Г.Форе — Моріс Равель, Л. Обер, Ф. Шмітт, Ш. Кьоклен, Ж. Роже-Дюкас, Дж. Енеску, Н. Буланже.

Під кінець життя Форе втратив слух; він пішов з посади директора в 1920 і жив на скромну пенсію, присвятивши себе виключно композиції.

***