Григо́рій Ходке́вич (біл. Рыгор Аляксандравіч Хадкевіч; *? — † 12 листопада 1572) — білоруський магнат, литовський гетьман, державний діяч і воєначальник Великого князівства Литовського. Заснував друкарню в Заблудові (північне Підляшшя, українсько-білоруське суміжжя), де працював Іван Федорович (1569—1570).

Походить з відомого роду магнатів. З середини XVI століття посідав високі посади воєводи вітебського (з 1554), воєводи київського (1555), каштеляна троцького (з 1559), гетьмана польного литовського (з 1561), каштеляна віленського (з 1564), гетьмана великого литовського (з 1566). Був прихильником самостійності Великого князівства Литовського і супротивником Люблінської унії. Протестуючи проти федерального об'єднання з Польщею в Річ Посполиту, в 1569 році відмовився від всіх державних і адміністративних посад.

Брав участь в Лівонськой війні проти московського війська.

У 1568 році заснував друкарню при православному монастирі в містечку Заблудові Гродненського повіту (нині Білостоцького повіту Підляського воєводства в Польщі), де продовжили свою діяльність руські першодрукарі Іван Федорович і Петро Мстиславець, що втікли від переслідувань з Москви.

У Заблудівській друкарні надруковано Учительне Євангеліє — збірка бесід і повчань з тлумаченням євангельських текстів (1569, збереглися 44 екземпляри), з гербом Григорія Ходкевича на обороті титульного листа і передмова якого написана від імені Григорія Ходкевича, Псалтир з часословом (1570, збереглися 4 екземпляри).

Тиск католицького духівництва змусив Григорія Ходкевича в 1570 році відмовитися від підтримки кириличного православного книгодрукування.

Був одружений зі старшою або молодшою сестрою Дмитра Вишневецького Катериною.