Лаврентій Берія

Добавить новую картинку!
Дата народження:
29.03.1899
Дата смерті:
23.12.1953
Тривалість життя:
54
Дні з народження:
45657
Роки з народження:
125
Дні після смерті:
25664
Роки після смерті:
70
По батькові:
Павлович
Дівоче прізвище персони:
Лаврентій Павлович Берія
Додаткові імена:
Lawrenti Beria, Lavrentiy Beriya, Lavrentijs Berija, ლავრენტი ბერია, Lavrenti Beria; Лаврентий Павлович Берия;, Лаврентий Берия, Лавре́нтий Па́влович Бе́рия, ლავ
Категорії:
, Більшовики, Державний та компартійний діяч, Комуніст, Організатор/учасник репресії, Учасник Другої світової війни
Громадянство:
 грузин
Кладовище:
Moscow, Donskoy Cemetery

Лаврентій Павлович Берія (груз. ლავრენტი ბერია; 17 (29) березня 1899, с. Мерхеулі, Сухумська округа,Російська імперія — 23 грудня (?) 1953, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський державний і політичний діяч, за посередництвом якого проводився терор радянського народу. Входив у найближче оточення Сталіна.

Голова НКВС (1938–1945), Генеральний комісар державної безпеки СРСР (30 січня 1941 — 6 липня 1945),Маршал Радянського Союзу (9 липня 1945), Герой Соціалістичної Праці (1943), лауреат Сталінської премії(1949). Був куратором найважливіших галузей оборонної промисловості, у тому числі всіх розробок, які стосувались створення ядерної зброї.

Після смерті Сталіна вже в червні 1953 Берія був заарештований за обвинуваченням у шпигунстві та змові з метою захоплення влади. За офіційним повідомленням, розстріляний за вироком суду в грудні 1953 р., хоча ймовірно був вбитий одразу після чи під час арешту у червні 1953 р.

Біографія

Народився у селі Мерхеулі Сухумського району (Грузія, Абхазія) в бідній селянській сім'ї, батько — Павло Хухайович Берія (1872—1922). Грузин. У 1915, закінчивши Сухумське вище початкове училище, Лаврентій Берія поїхав в Баку і вступив до Бакинського середнього механіко-будівельного технічного училища. З 17 років він утримував матір і глухоніму сестру, які переїхали до нього.

Вчився в Політехнічному інституті (не закінчив). У березні 1917 вступив у РСДРП(б). У липні-грудні 1917 служив в армії техніком-практикантом. У 1918-20 рр. працював у секретаріаті Бакинської ради, конторником на заводі, на Бакинській митниці. У квітні-травні 1920 р. — уповноважений реєстраційного відділуКавказького фронту при Реввійськраді 11-ої армії. Потім направлений на підпільну роботу до Грузії.

У червні 1920 арештований, але на вимогу радянського повпреда С. М. Кірова звільнений і висланий доАзербайджану. У серпні-жовтні 1920 р. — керівник справами ЦК КП(б) Азербайджану. З жовтня 1920 по лютий 1921 р. — відповідальний секретар ЧК з експропріації буржуазії і поліпшення побуту робітників у Баку. У 1921-22 рр. — заступник начальника, начальник таємно-політичного відділу й заступник голови Азербайджанської ЧК. У 1922-24 рр. — начальник таємно-оперативної частини й заступник голови Грузинської ЧК. У 1924-27 рр. начальник таємно-політичного відділу повноважного представництва ОДПУ в ЗСФСР. У грудні 1926 Берія призначений головою ГПУ Грузинської РСР і заступником голови ГПУ ЗСФСР. У березні-листопаді 1931 р. — голова Закавказького ГПУ і повноважний представник ОДПУ СРСР у ЗСФСР. З жовтня 1931 по вересень 1938 — 1-й секретар ЦК КП(б) Грузії та одночасно з листопада 1931 2-й, а в жовтні 1932 — квітні 1937 1-й секретар Закавказького крайкома ВКП(б).

Став широко відомий після виходу його книги «До питання про історію більшовицьких організацій у Закавказзі», де роль Й. В. Сталіна в революційному русі перебільшена у багато разів. Влітку 1933, коли на Сталіна, що відпочивав в Абхазії, було здійснено замах, Берія закрив його своїм тілом (нападник був убитий на місці, історія ця до кінця не розкрита). З лютого 1934 р. — член ЦК ВКП(б). На Х з'їзді КП(б) Грузії (червень 1937) заявив: «Хай знають вороги, що всякий, хто спробує підняти руку проти волі нашого народу, проти волі партії Леніна-Сталіна, буде нещадно зім'ятий і знищений».

22 серпня 1938 Берія був призначений 1-м заступником наркома внутрішніх справ СРСР М. І. Єжова. Було одразу зрозуміло, що саме його Сталін призначив замінити «залізного наркома», який вже зробив свою справу: провів найширокомасштабніше чищення радянського партійного апарату.

29 вересня 1938 Берія очолив Головне управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС СРСР. 25 листопада 1938 Берія змінив Єжова на посту наркома, зберігши за собою безпосереднє керівництво ГУДБ. Лише 17 грудня 1938 він призначив на ГУДБ свого висуванця В. Н. Меркулова. Майже наполовину відновив апарат НКВС, замінивши соратників Єжова особисто собі зобов'язаними людьми. Провів звільнення з таборів частини «необґрунтовано засуджених». У 1939 р. з таборів звільнено 223,6, з колоній — 103,8 тисяч осіб. Одночасно було арештовано до 200 тисяч осіб, не враховуючи депортованих із західних областей Білорусі і України. За наполяганням Берії були розширені права Особливої наради при наркомові по ухваленню позасудових вироків. При Берії (у січні 1939) з'явився письмовий дозвіл Сталіна про застосування тортур і биття заарештованих. У березні 1939 р. Берія став кандидатом у члени, а в березні 1946 — членомПолітбюро ЦК КПРС.

З 3 лютого 1941 Берія, не залишаючи поста наркома, став заступником голови РНК (з 1946 — Ради міністрів) СРСР, але одночасно з його підпорядкування були виведені органи державної безпеки, що склали самостійний наркомат. З початком Німецько-радянської війни НКВС і НКДБ були знову об'єднані під керівництвом Берії. 30 червня 1941 Берія увійшов до складу Державного комітету оборони (ДКО), з травня 1944 по вересень 1944 р. він був також заступником голови ДКО. По лінії ДКО на Берію покладався контроль за виробництвом зброї, боєприпасів і мінометів, а також (разом з Г. М. Маленковим) за випуском літаків і авіамоторів.

16 жовтня 1941 за особистим розпорядженням Берії в Бутирській в'язниці навіть без видимості суду були розстріляні 138 ув'язнених (що займали раніше високі посади), а потім ще декілька сотень. 10 травня 1944 р. Берія представив Сталіну доповідь із пропозицією виселити татар із території Криму, пізніше здійснював загальне керівництво виселенням чеченів, інгушів, татар, німців тощо.

3 грудня 1944 йому було доручено «спостереження за розвитком робіт по урану». З 20 серпня 1945 по березень 1953 — голова Спеціального комітету при ДКО (пізніше при РНК і Раді міністрів СРСР). Після закінчення війни Берія, у руках якого концентрувалося керівництво багатьма відомствами, 29 грудня 1945залишив пост міністра, передавши його C.Н. Круглову. Під керівництвом та за безпосередньої участі Берії була створена перша в СРСР атомна бомба(випробована 29 серпня 1949 р.)

Після XIX з'їзду партії за пропозицією Сталіна у складі Президії створена «керівна п'ятірка», куди увійшов і Берія. За спогадами Хрущова, «це була розумна людина, дуже кмітлива. Він швидко на все реагував». Після смерті Сталіна Берія зайняв провідне місце в радянській ієрархії, зосередивши з 5 березня 1953 у своїх руках пости 1-го заступника голови Ради міністрів СРСР, крім того, він особисто став на чолі нового Міністерства внутрішніх справ СРСР, яке було створено того ж дня шляхом об'єднання старого міністерства і Міністерства державної безпеки.

За його ініціативою в країні була оголошена 9 травня амністія, що звільнила 1,2 мільйона чоловік, закрито декілька гучних справ (зокрема «справа лікарів»), закриті слідчі справи на 400 тисяч чоловік. Берія виступив за скорочення витрат на військові потреби, за заморожування дорогих будівництв (у тому числі Головний Туркменський канал, Волго-балтійський тощо). Берія добився початку переговорів про перемир'я в Кореї, спробував відновити відносини з Югославією. Він виступав проти створення НДР, пропонуючи узяти курс на об'єднання Західної та Східної Німеччини в «миролюбну, буржуазну державу». Різко скоротив апарат державної безпеки за кордоном. Проводячи політику висунення національних кадрів, Берія розіслав у республіканські ЦК документи, де мовилося про неправильну русифікаторську політику та незаконні репресії.

Арешт та страта

26 червня 1953 Берія на засіданні Президії ЦК КПРС був заарештований і звільнений з усіх посад. На Пленумі ЦК КПРС 2–7 липня 1953 він був виведений зі складу Президії і ЦК та виключений з партії. Розстріляний генералом П. Ф. Батицьким одразу після арешту.

Влітку 1953 всі, хто мав підписку на Велику радянську енциклопедію, отримали свіжовіддруковані сторінки, які вони мали самі вклеїти у 5-ий том замість сторінок 21–24, що містили статтю про Берію.

За помахом керуючої сили по СРСР прокотилися тавруючі чергового цапа-відбувайла засідання. 29–30 липня в Києві пройшов Пленум ЦК КПУ, присвячений розгляду рішень липневого пленуму ЦК КПРС «Про злочинні антипартійні і антидержавні дії Берія».

Звинувачений у багатьох злочинах, головні з яких були явно безглузді: шпигунство на користь Великобританії, прагнення до «ліквідації Радянського робітничо-селянського ладу, реставрації капіталізму й відновлення панування буржуазії». Постфактум у грудні 1953 року спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР засуджений до страти. Матеріали суду досі не опубліковані і дослідники мають сумнів у їхніх існуваннях.

Відмова у реабілітації

2000 року йому знов відмовлено у реабілітації. Його дружина Ніна Теймуразівна Гегечкорі (* 1905 – † 1991), науковий співробітник Сільськогосподарської академії імені К. А. Тімірязєва, 18 липня 1953 була заарештована, а в листопаді 1954 відправлена до адміністративного вислання. Син Берії — Серго Гегечкорі (* 1924 – † 2000), у 1948–53 рр. працював у конструкторському бюро № 1 при 3-му Головному управлінні Ради Міністрів СРСР. 26 червня 1953 заарештований і в листопаді 1954 висланий.

Джерело: wikipedia.org, news.lv

Немає місць

    loading...

        Відносини

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Серго БерияСерго БерияСин24.11.192411.10.2000
        2
        Этери ГегечкориДочка
        3Нина БерияНина БерияДружина00.00.190500.00.1991
        4
        Александр ГришинЗять00.00.195000.00.2013
        5Marfa BerijaMarfa BerijaНевестка00.00.1925
        6Валентина ИстоминаВалентина ИстоминаПартнер
        7Tatjana OkunevskajaTatjana OkunevskajaПартнер, Знакомый03.03.191415.05.2002
        8Ляля ДроздоваЛяля ДроздоваГражданская жена00.00.193300.00.2014
        9Wiktor  GrischinWiktor GrischinДальний родственник18.09.191425.05.1992

        25.02.1921 | Krievijas Sarkanā armija okupē Gruziju

        Розмістити спогади

        21.01.1924 | Vai Ļeņinam palikt mūžam dzīvam jeb laiks apbedīt?

        Latvijas okupācijas gados 21.janvāris kalendārā bija iezīmēts ar melnu krāsu. Šajā dienā mira cilvēks, ko šodien daudzi dēvē par visu pasaules nelaimju cēloni – tas Vladimirs Uļjanovs (Ļeņins). Viņa mirstīgās atliekas jeb pareizāk būtu teikt, tas, kas vispār no tām palicis pāri, vēl joprojām glabājas Maskavas sirdī – Sarkanā laukuma mauzolejā. Vai nebūtu pienācis laiks tās apbedīt?

        Розмістити спогади

        28.08.1924 | Communist genocides. Georgia: August Uprising against Russian Soviet rule. Communists won. Executed 12,578, more than 20,000 deported

        Розмістити спогади

        07.04.1930 | W ZSRR wydano zarządzenie o rozszerzeniu systemu obozów GUŁAG

        Розмістити спогади

        15.05.1930 | Начало работ т.н. "шарашкино контор"

        Розмістити спогади

        14.09.1932 | Дмитровлаг - один из трудовых концлагерей СССР

        Розмістити спогади

        01.12.1934 | Savstarpējās komunistu cīņās par varu tiek nogalināts Sergejs Kirovs

        Savstarpējās komunistu cīņās par varu tiek nogalināts Sergejs Kirovs. Rezultātā PSRS tiek sāktas plašas represijas

        Розмістити спогади

        21.11.1935 | Первое присвоение звания Маршала Советского Союза

        Розмістити спогади

        26.11.1935 | Приняты изменения УК, разрешающие смертную казнь несовершеннолетних

        25.11.1935 в СССР принято Постановление ВЦИК, СНК РСФС изменяющие УК и разрешающие применение всех мер наказания, включая расстрел, к несовершеннолетним, начиная уже с 12 лет.

        Розмістити спогади

        13.07.1937 | Izdota NKVD slepenā pavēle par nošaujamo kvotām pa PSRS reģioniem

        Розмістити спогади

        30.07.1937 | Наказ НКВС № 00447 -

        Розмістити спогади

        11.08.1937 | Początek eksterminacji Polaków zamieszkujących ZSRR

        Z mocy rozkazu nr 00485 ludowego komisarza spraw wewnętrznych Nikołaja Jeżowa z dnia 11 sierpnia 1937 roku rozpoczęła się eksterminacja Polaków zamieszkujących Związek Sowiecki. Czystka etniczna, o której mało się mówi.

        Розмістити спогади

        21.08.1937 | Padomju Savienībā tiek iznīcināti Polijas kompartijas līderi un biedri

        Розмістити спогади

        11.11.1938 | Podpisano tajne porozumienie między NKWD i Gestapo

        Розмістити спогади

        23.08.1939 | Tiek parakstīts Eiropas "kreiso"- nacionālsociālistu un komunistu pakts ar tā slepenajiem pielikumiem par Eiropas pārdali

        Tiek parakstīts Nacistu—Komunistu pakts

        Розмістити спогади

        17.09.1939 | Вторгнення СРСР до Польщі

        Агресія СРСР проти Польщі (17 вересня 1939 — 6 жовтня 1939) — віроломний, без оголошення війни, збройний напад і окупація Червоною Армією (РСЧА) територій ІІ Речі Посполитої, здійснений СРСР в союзі за нацистською Німеччиною після початку Другої світової за попередньою злочинною змовою між СРСР і Третім Рейхом з порушенням низки міжнародних угод, якими було захищено Польщу. Зокрема Пакту Бріана — Келлоґа і «Протоколу Літвінова», Договору про ненапад між СРСР і Польщею і Конвенції про визначення агресії. Напад і подальша анексія спричинили тяжкі наслідки: зникнення з політичної карти світу цілої держави, масові арешти, етнічні чистки, Катинський розстріл, депортації народів, значне збільшення загальної чисельності населення, яке підпадало під сталінські репресії.

        Розмістити спогади

        19.09.1939 | Осташковський табір — радянський концентраційний табір для утримання польських військовополонених

        Розмістити спогади

        18.10.1939 | Spotkanie Stalina i Hitlera we Lwowie

        Розмістити спогади

        15.11.1939 | W Kozielsku utworzono obóz koncentracyjny dla polskich jeńców wojennych

        19 września ludowy komisarz spraw wewnêtrznych Ławrentij Beria wydał rozkaz nr 0308, zgodnie z którym utworzono Zarząd NKWD ZSRR do Spraw Jeńców Wojennych (UPW – Uprawlenije po Diełam Wojennoplennych). Tym samym rozkazem polecono zorganizowanie ośmiu obozów jenieckich – ostaszkowskiego, juchnowskiego, kozielskiego, putywelskiego, kozielszczańskiego, starobielskiego, jużskiego i orańskiego. Tak zwaną obsługę operacyjno-czekistowską jeńców wojennych zajmował się Wydział Specjalny NKWD ZSRR. Do 23 września w Zarządzie ds. Jeńców został opracowany regulamin obozu dla jeńców wojennych. Przejściowo jeńcy byli gromadzeni w obozach rozdzielczych i 138 punktach odbiorczych, skąd następnie przekazywano ich do wyżej wymienionych obozów.

        Розмістити спогади

        10.02.1940 | Deportation of Poles from Soviet occupied Polish territories

        On 10th February 1940 the machinery of terror and national genocide started in territories of Poland, occupied by Soviet Union

        Розмістити спогади

        03.04.1940 | Start of Katyn massacre

        The Katyn massacre, also known as the Katyn Forest massacre (Polish: zbrodnia katyńska, mord katyński, 'Katyń crime'; Russian: Катынский расстрел Katynskij ra'sstrel 'Katyn shooting'), was a mass execution of Polish nationals carried out by the People's Commissariat for Internal Affairs (NKVD), the Soviet secret police, in April and May 1940. The massacre was prompted by NKVD chief Lavrentiy Beria's proposal to execute all captive members of the Polish Officer Corps, dated 5 March 1940. This official document was approved and signed by the Soviet Politburo, including its leader, Joseph Stalin. The number of victims is estimated at about 22,000, with 21,768 being a lower limit.[1] The victims were murdered in the Katyn Forest in Russia, the Kalinin and Kharkiv prisons and elsewhere. Of the total killed, about 8,000 were officers taken prisoner during the 1939 Soviet invasion of Poland, another 6,000 were police officers, and the rest were arrested Polish intelligentsia the Soviets deemed to be "intelligence agents, gendarmes, landowners, saboteurs, factory owners, lawyers, officials and priests".

        Розмістити спогади

        05.08.1940 | Ar PSRS APP dekrētu tiek izveidota Latvijas PSR - Latvija tika inkorporēta PSRS sastāvā

        Розмістити спогади

        12.06.1941 | Soviet genocide actions. Moldova June deportations. 29,839 Moldova Romanians deported

        Розмістити спогади

        16.07.1941 | В СССР восстановлен институт военных комиссаров

        Институт военных комиссаров вновь был введён (восстановлен) указом Президиума ВС СССР от 16 июля 1941 года на основании решения Политбюро ЦК ВКП(б).

        Розмістити спогади

        11.09.1941 | Медведівський розстріл (Орловський розстріл)

        Розмістити спогади

        03.12.1941 | General Anders meets Stalin

        Розмістити спогади

        19.04.1943 | Cекретное постановление Совнаркома от 19 апреля 1943 года об управлении контрразведки СМЕРШ

        При выполнении боевых операций, а также в любых других условиях бойцы СМЕРШа не имели права уклоняться от боя ни на своей, ни на немецкой стороне.

        Розмістити спогади

        23.02.1944 | Депортація чеченців та інгушів

        Розмістити спогади

        27.02.1944 | Khaibakh massacre

        Розмістити спогади

        08.03.1944 | Soviet genocides. Balkar operation. 37,713 persons deported

        In 1944, the Soviet communist government forcibly deported almost the entire Balkar population to Kazakhstan, Kyrgyzstan and Omsk Oblast in Siberia.

        Розмістити спогади

        11.05.1944 | The decision of deportation of Crimean Tatars

        The state-organized and forcible deportation of the Crimean Tatars from the Crimean Peninsula by the Soviet Union in 1944 was ordered by Joseph Stalin as a form of collective punishment for alleged collaboration with the Nazi occupation regime in Taurida Subdistrict during 1942-1943. The event is also known as Sürgünlik in Crimean Tatar (meaning "exile")

        Розмістити спогади

        18.05.1944 | Communist acts of genocide: Deportation of Crimean Tatars. 228,543 deported

        According to order Nr. ГОКО-5859 (Постановление Государственного Комитета Обороны СССР № от 11 мая 1944), in the early morning of 18.05.1944 deportation of Crimean Tatar begun. Altogether 228,543 crimeans (including all Crimean tatars) were deported. At that time there were about 20,000 Crimean Tatars serving in Soviet army in WWII. After WWII they were forbidden to return to their homes. Even after Stalin's death, Crimea was kept as a restricted zone for Tatars, and mainly Russians were allowed to live here until 1989 (only on 14.05.1990 when re-emigration Program was established). Crimean Tatars make only 12% from Russian occupied Crimea population today

        Розмістити спогади

        02.06.1944 | PSRS genocīds pret nekrievu tautām. Grieķu operācija-1944. Deportēti vairāk kā 15,000

        Розмістити спогади

        22.06.1944 | PSRS genocīds pret nekrievu tautām. Pavēle N 0078-22 par visu ukraiņu izsūtīšanu no Ukrainas

        Розмістити спогади

        09.05.1945 | 2. Pasaules kara beigas Eiropā

        Розмістити спогади

        17.07.1945 | Soviet genocide operations against non-russians. July deportation. 6,320 Lithuanians deported

        July 17 – September 3, 1945. 6,320 Lithuanian citizens deported by USSR communists to Komi ASSR, Sverdlovsk Oblast, Molotov Oblast

        Розмістити спогади

        12.01.1948 | Убийство Соломона Михоэлса

        Розмістити спогади

        23.05.1948 | Soviet genocide. Operation "Vesna". 40,002 lithuanian farmers deported in 48 hours

        Operation Vesna (Spring) was one of series of 35 mass deportations from Lithuania during occupation. Deported persons mainly came from Lithuanin farmlands.

        Розмістити спогади

        24.04.1949 | LPSR IeM A. Eglīša slepens ziņojums par LPSR IeM darbību 1949.gada 25.marta deportāciju akcijas laikā

        Розмістити спогади

        07.07.1949 | Радянська Депортація Бессарабії і Північної Буковини - Операція «Південь»

        Розмістити спогади

        29.08.1949 | Der erste Test Sowjetisches Atombomben

        Розмістити спогади

        12.08.1952 | Communist crimes. Jewish operation. JAF. Night of the Murdered Poets

        holocaust, antisemitism

        Розмістити спогади

        13.01.1953 | Dziennik Prawda poinformował o wykryciu rzekomego spisku lekarzy kremlowskich

        Spisek lekarzy kremlowskich – jedna z największych prowokacji politycznych w ZSRR o kontekście antysemickim, mająca miejsce w latach 1952-1953, niezakończona wskutek śmierci jednego z głównych jej inspiratorów, Józefa Stalina. Jej głównym celem politycznym było rozpętanie powszechnego terroru i kolejnych czystek (wzorowanych na czystkach stalinowskich z lat 1936-1938) w KPZR i strukturach państwowych ZSRR.

        Розмістити спогади

        13.01.1953 | Communist crimes: the "Doctors' plot" affair

        Розмістити спогади

        26.05.1953 | Норильское восстание

        Розмістити спогади

        07.09.1953 | Nikita Krushchev was elected as the first secretary of the Communist Party of the Soviet Union

        Розмістити спогади

        05.12.1953 | Płk Józef Światło wystąpił o azyl polityczny w Berlinie Zachodnim

        Розмістити спогади

        23.12.1953 | Rozstrzelano Ławrientija Berię i sześciu jego współpracowników

        Розмістити спогади

        10.08.1955 | Секретный бордель высших руководителей СССР - Дело гладиаторов

        Розмістити спогади

        14.02.1956 | XX съезд КПСС - осуждение культа личности Сталина

        Розмістити спогади

        25.02.1956 | Nikita Khrushchev sensationally denounced Josef Stalin in a speech at a Communist Party congress in Moscow

        Розмістити спогади

        04.04.1970 | Netālu no Magdeburgas VDK virsnieki sadedzina Hitlera mirstīgās atliekas un pelnus izkaisa upē

        Розмістити спогади

        13.04.1990 | PSRS oficiāli atzīst NKVD vainu Katiņas masu slepkavībā

        Розмістити спогади

        06.09.1991 | Day of Restoration of Independence of the Chechen State

        Розмістити спогади

        01.02.2011 | Десталинизации россиского общества Караганова

        Розмістити спогади

        14.11.2021 | Aivars Borovkovs: Runājiet ar vecākiem un vecvecākiem, kamēr viņi vēl dzīvi

        “Izmantojiet laiku. Kamēr vēl iespējams – parunājiet ar saviem vecākiem un vecvecākiem. Uzziniet par notikumiem, piemēram, “Hruščova atkušni”, Atmodas laiku. Ja atrodat kādus fotoattēlus – saglabājiet tos. Jo cilvēki un lietas aiziet, pazūd. Daudziem mājās ir atmiņu krājumi, kas nevienam nav vajadzīgi. Un tomēr... tie ir vajadzīgi. Tā ir tautas atmiņa, kas jāuzkrāj,” aicina Aivars Borovkovs, jurists, fotogrāfs, dzīvnieku tiesību aizstāvis un – kopā ar kolēģi Ainaru Brūveli – pasaules kultūrvēsturiskās enciklopēdijas “timenote.info” veidotājs. Tumšajā veļu laikā – domāsim kopā.

        Розмістити спогади

        Ключові слова