14 липня 1966. Працівник

***

З бою до раю

Вони віддали життя за Батьківщину… П’ятьох колег втратили прикордонники в Маріуполі в день, який мав бути безпечним. Напередодні було оголошено, що місто зачищене від терористів і в Маріуполь переміщується Донецька облдержадміністрація.

Автор: Олег БОЙКО

Бойовики напали підступно – із засідки. Колона, якою їхали військовослужбовці Навчального центру ДПСУ, попала під обстріл. Виконуючий обов’язки начальника Навчального центру полковник Ігор Павлов підозрює, що колону чекали, адже для засідки обрали відкрите пристріляне місце. Спершу трьома пострілами з гранатомету зупинили транспорт. Один постріл влучив у автомобіль з військовим майном, у кабіні якого були водій – службовець Олександр Островський і прапорщик Володимир Гречаний. Обоє загинули – Островський на місці, а Гречаний – у маріупольській лікарні. Після гранатометів включилися снайпери. Пострілами в голову вони забрали життя майора Миколи Зайцева та старшини Сергія Єпіфанова. Майор Віталій Вінніченко загинув від розривної кулі, яка попала у незахищену бронежилетом зону під рукою, розповів полковник Павлов. На щастя, на допомогу побратимам за кілька хвилин надійшла група з Донецького загону, а трохи пізніше підійшли й бійці Нацгвардії. Ще 7 прикордонників у тому бою отримали поранення, зараз їм надається уся необхідна допомога.

Терористи не просто забрали життя прикордонників, вони залишили без батьків сімох дітей, серед яких народжена цього року дівчинка навіть не буде пам’ятати як виглядав її татусь.

У той час як проросійські бойовики ховають трупи бандитів під парканами, викидають їх у солоні озера, з загиблими прикордонниками прощалися як зі справжніми героями. Їхній подвиг вшанували найвищі посадові особи держави. Хвилиною мовчання починали засідання Парламенту та Уряду. Президент доручив виплатити родинам прикордонників та 49 військовослужбовців ЗСУ, які того ж дня загинули в ході антитерористичної операції, по 610 тисяч гривень.

На прощання з героями в Навчальному центрі ДПСУ зібралися люди з усієї Черкащини і не тільки. Було багато молитов і плачу. Сліз не ховали ні родичі героїв, ні їхні побратими. Прикордонників, які загинули в Маріуполі, посмертно нагородили почесними відзнаками «За заслуги перед Черкащиною». Голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко виступив з ініціативою перейменувати вулиці Черкас з комуністичними назвами іменами нинішніх героїв. Також він пообіцяв всебічну підтримку родині Сергія Єпіфанова (він із Черкащини. – Ред.).

На прощання колеги під наказ «Рівняння на героїв» пройшли маршем повз труни з загиблими побратимами. Після цього траурні кортежі повезли тіла загиблих героїв до місць, де їх поховали: на Вінниччину, Полтавщину, Миколаївщину, Київщину і в Золотоношу, що на Черкащині. А душі загиблих нині молять Бога за Україну, бо як сказав у своїй промові митрополит Сафроній: «Я вірю, що Господь вселить їх у Царство Боже, тому що вони поклали свої душі за нас, за нашу волю, за наше життя, за наш спокій».