Олексі́й Єго́рович Бада́єв (*16 лютого 1883, Юр'єв — †3 листопада 1951, Москва) — діяч Комуністичної партії і Радянської держави.

Біографічні відомості

Народився у с. Юр'єві Карачевського пов. Орловської губернії в бідняцькій селянській родині. З юних років працював слюсарем у вагонних майстернях Петербурга.

До більшовицької паріії вступив 1904.

У 1912— 14 співробітничав у газетою «Правда», входив до більшовицької фракції 4-ї Державної думи, був членом Петербурзького к-ту і Російського бюро ЦК РСДРП, виконував доручення В. І. Леніна. Учасник партійних парад у Кракові і Порошні. Зазнавши арешту (1914), Бадаєв разом з іншими депутатами-більшовиками був висланий на довічне поселення в Туруханський край, де пробув до Лютневої революції 1917.

Брав активну участь у боротьбі за владу Рад. Після Жовтневого перевороту Бадаєв — на керівній партійній і радянській роботі.

З 1938 по 1943 — Голова Президії Верховної Ради РРФСР, з 1939 по 1943 — заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР.

На XI—XIII партз'їздах обирався кандидатом в члени ЦК РКП(б), а на XIV—XVIII — членом ЦК ВКП(б).

Бадаєву належить книга спогадів «Як більшовицькі депутати боролися в Державній думі».

Відзнаки і нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.