Петро́ Леоні́дович Ка́пиця (*9 липня 1894, Кронштадт, Санкт-Петербург — †8 квітня 1984, Москва, РФ) — фізик, лауреат Нобелівської премії (1978).

Родина Капиць (по матері) з українських волинських дворян Стебницьких. Батько П.Капиці полковник Л.Капиця — поляк, виходець з Волині.

Петро Капиця навчався у Петербурзькому університеті.

1921 — працював у Кембриджському університеті (Велика Британія) у Кавендишській лабораторії разом з Е.Резерфордом.

1928 — відкрив ефект збільшення елекроопору в металах, що виникає під час збільшення магнітного поля («закон Капиці»).

З 1935 — «невиїзний» науковець СРСР (після того, як Радянський Союз залишив фізик Г. Гамов).

Один із засновників фізики низьких температур і фізики сильних магнітних полів, академік АН СРСР. Організатор і перший директор (1933-46, з 1955) Інституту фізичних проблем.

За виступи проти створення радянської атомної бомби в 1945 році П.Капиця був усунутий з поста директора Інституту фізичних проблем і 8 років перебував під домашнім арештом.

Серед відзнак П.Капиці, зокрема, медаль Резерфорда від Англійського Фізичного товариства. Вчений був членом 25 наукових товариств у Росії, Швеції, Індії, Польщі, Німеччині, Америці, Голландії.

На честь вченого названо астероїд 3437 Капиця.

Лондонський період життя

в 1931 році Капиця був обраний членом Французького фізичного товариства. До цього часу у Петра Леонідовича склалися теплі і довірчі відносини з багатьма видатними вченими. Обстановка в Кембриджі в корені змінила стан і настрій Капіци. Спочатку він з головою занурився в наукові роботи, а потім поступово повністю повернувся до нормального життя. Він вивчав англійську літературу та історію, купив земельну ділянку на Хантінгтон-Роуд і почав будувати там будинок за власним проектом. Надалі вчений організував так званий «Капіца-клуб» - семінари для наукової громадськості Кембриджського університету, що проводяться раз на тиждень в лабораторії Резерфорда. На цих зустрічах обговорювалися найрізноманітніші питання розвитку наук, літератури та мистецтва. Ці збори швидко набули в Англії дику популярність, їх відвідували самі імениті англійські особи. А на обговоренні питань фізики побували фактично всі «кити» світової науки - Альберт Ейнштейн, Нільс Бор, Вольфганг Паулі, Вернер Гайзенберг, Поль Дірак і багато інших.

У 1934 Капиця писав: «Постійно спілкуючись з різними діячами науки Європи та Англії, я можу надати сприяння відряджаються за кордон працювати в різних місцях, що інакше було б для них важким, оскільки моє сприяння ґрунтується не на офіційних зв'язках, а на позичені , взаємних послугах та особистому знайомстві з керівними особами ». Також Петро Леонідович всіляко сприяв міжнародному обміну досвідом у науковій області. Він був одним з редакторів «Міжнародної серії монографії з фізики», що видаються в Оксфордському університеті. Саме з цих монографії світло дізнався про наукові праці радянських фізиків-теоретиків Миколи Семенова, Якова Френкеля і Георгія Гамова.

«Капичники»

У 1937 році в інституті Капіци почалися знамениті семінари, так звані «капичники», які отримали незабаром всесоюзну популярність. Петро Леонідович запрошував до себе не тільки відомих фізиків, а й інженерів, вчителів, медиків, взагалі будь-якої людини, яким-небудь чином проявив себе. На семінарі, крім особливих фізичних проблем, обговорювалися питання суспільної думки, філософії, генетики. Після семінару всі основні учасники запрошувалися до кабінету Капіци на чай з бутербродами