Семюел Голдвін або Голдуін (англ. Samuel Goldwyn; 17 серпня 1879, Варшава — 31 січня 1974, Лос-Анджелес) — голлівудський кінопродюсер. Брав участь у створенні трьох кіностудій, які існують донині.

Справжнє ім'я — Шмулем Гелбфіш (англ. Schmuel Gelbfisz). Він народився в правління Олександра II в бідній родині варшавських євреїв. Підлітком виїхав у пошуках кращої долі до родичів у Бірмінгем, де змінив своє ім'я на Семюел Голдфіш. У 1898 році через канадський кордон в'їхав у США, де став успішним менеджером з продажу.

У 1913 році Голдфіш і брат його дружини, Джессі Ласкі вирішили вкласти накопичені кошти у виробництво фільмім. В якості режисера був запрошений Сесіль де Мілль. Плодом спільних зусиль був досить успішний вестерн «Чоловік індіанки» (1914). Голдфіш очолив раду директорів заснованої трьома компаньйонами фірми Jesse Lasky Feature Photoplay Company. У 1916 році після злиття з компанією Адольфа Цукора був витіснений з управління утвореною при цьому злитті Paramount Pictures.

У тому ж році Голдфіш заснував з братами Сельвіні нову компанію Goldwyn Pictures. Назва була складена з їх імен. У 1924 році, коли компанія починала зйомки легендарного фільму «Жадібність», її викупив Маркус Лоу. Злиття компанії Голдвіна (до цього асу він в черговий раз змінив прізвище) з Metro Pictures Corporation дало початок студії Metro-Goldwyn-Mayer, яка продовжила використовувати в якості логотипу лева студії Голдвіна. Незважаючи на присутність його імені у назві студії MGM, сам Головін у цій компанії ніколи не працював.

У 1923 році він заснував Samuel Goldwyn Productions. Відтепер його кредо було наступним: знімати по одному фільму за раз, але не скупитися на витрати і залучати до зйомок кращих професіоналів у своїй сфері. Постійними співробітниками компанії Голдвіна стають режисер Вільям Вайлер і сценарист Бен Хект. Продукція компанії поставлялася в кінотеатри під егідою United Artists, з 1941 року під маркою RKO Radio Pictures. У 1947 році Голдвіну була вручена нагорода імені Ірвінга Тальберга. Після холодного прийому мюзиклу «Поргі і Бесс» у 1959 році він оголосив про завершення півстолітній кар'єри в кінобізнесі.