Станісла́в У́лям (пол. Stanisław Ulam, англ. Stan Ulam) (13 квітня 1909, Львів — 13 травня 1984, Санта-Фе, США) — польський та американський математик єврейського походження, який народився та почав свою професійну діяльність у Львові.

Станіслав Улям народився в сім'ї львівського адвоката Юзефа Уляма, нащадка переселенців з Венеції.

    Його батько, мій дід, був архітектором і будівельним підрядником. Наскільки я знаю, мій прадід приїхав до Львова з Венеції.
    Моя мати, Ганна Ауербах, народилася в Стрию, невеликому містечку близько шістдесяти миль на південь від Львова, біля Карпатських гір. Її батько був промисловцем, який займався сталлю і був представником заводів в Галіції та Угорщині.

Станіслав з дитинства мав потяг до точних наук, мало не з 10-ти років почав самостійно читати книжки з математики — Леонарда Ейлера, Анрі Пуанкаре, Гуґо Штейнгауза, захопився теорією відносності Альберта Ейнштейна і навіть непогано в ній розібрався, що створило йому репутацію вундеркінда. В 1927 році Станіслав записався до Львівської Політехніки, де на лекціях професора К. Куратовського захопився теорією множин і своїми успіхами у цій галузі привернув до себе увагу Станіслава Мазура і Стефана Банаха і згодом почав брати участь у легендарних засіданнях Львівської Математичної школи у кав'ярні «Шотландській».

В 1927 році у віці 18 років Улям пише, а в 1929 році оприлюднює в Fundamenta Mathematicae свою першу статтю, а в 1931—1932 роках вже робить доповіді на міжнародних конгресах математиків, звертаючи на себе увагу провідних математиків світу. У 1932 році Улям захищає магістерську, а роком пізніше докторську працю у Львівській Політехніці. В 1934 році він почав листування з Джоном фон Нейманом, а після зустрічі з ним у 1935 році в Варшаві прийняв його запрошення до Прінстонського університету. У США Улям відвідує лекції Альберта Ейнштейна, знайомиться з Норбертом Вінером, Германом Вейлем, Біркгофом та багатьма іншими талановитими науковцями, які у наступні 30-50 років уособлювали досягнення світової науки. В 1938 році Улям одержує імміграційну візу до США, а у серпні 1939, за тиждень до початку війни, відпливає разом з молодшим братом до США.

З 1940 Станіслав Улям працює в університеті в Медісон, штат Вісконсин, де плідно співпрацював з С. Евереттом (C. J. Everett) в галузі теорії груп. Невдовзі, після зустрічі весною 1943 року з фон Нойманом, Улям одержує запрошення від Ганса Бете до лабораторії в Лос-Аламос для участі у Манхеттенському проекті (проектування атомної бомби). В Лос-Аламос Станіслав Улям інтенсивно співпрацює з Енріко Фермі та Річардом Фейнманом і безпосередньо з Едвардом Теллером, вже на майбутнє, над водневою бомбою. Після випробування атомної бомби Улям на деякий час відходить з лабораторії Лос-Аламос і працює у Каліфорнійському університеті. Але гонка озброєнь між США і СРСР повертає його до проекту водневої бомби. На той час він виконує разом з Еенріко Фермі та Дж. Паста низку робіт з комп'ютерного моделювання нелінійних процесів та візуалізації результатів. Практично роботу над проектом американської водневої бомби очолює тріумвірат: Едвард Теллер, Станіслав Улям та Георгій Гамов. Внесок Уляма у проект був настільки значним, що Едвард Теллер вимушений був взяти його співавтором патенту на термоядерну бомбу.

Після успішного випробування водневої бомби 1 листопада 1952 Улям намагається побудувати теорію керованих термоядерних реакцій та захоплюється проблемами ядерних ракетних двигунів. Один за другим ідуть з життя його вчителі і колеги: у 1945 — Стефан Банах, у 1955 — Енріко Фермі, а у 1957 — Джон фон Нейман. У 1960 уряд США припиняє фінансування проектів ядерних ракетних двигунів. Але перед Улямом нові задачі — досягнення молекулярної біології (відкриття ДНК) відкривають перспективи застосування математичних методів у біології. Станіслав Улям з головою занурюється у таку нову і таку знайому тематику. Є досвід, є ідеї, бракує тільки часу. Незадовго до смерті Улям інтенсивно працює над теорією програмування для біології і створенням нової мови програмування для розв'язування біологічних задач. В 1965 Улям остаточно покидає Лос-Аламос і в 1967 стає професором і деканом математичного факультету університету штату Колорадо.

В ці роки він публікує декілька робіт філософського характеру: у 1960 — A Collection of Mathematical Problems («Збірка математичних проблем»), де окреслив низку найближчих задач тогочасної математики та шляхів їх розв'язання; у 1967 спільно з ще одним учнем Штейнгауза, Марком Кацем, статтю для Британської енциклопедії (Encyclopaedia Britannica) «Математика і логіка: ретроспектива і перспектива», яка пізніше видається окремою книгою; і врешті переклав і впорядкував знаменитий зошит з «Шотландської» — збірку ідей, проблем і рішень, які обговорювались і нотувалися у зошиті львівськими математиками у кав'ярні «Шотландській» у Львові. Цю книгу було видано у 1981 році під назвою «Шотландська книга: Математика з Шотландського кафе» (The Scottish Book: Mathematics from the Scottish Cafe). У 1976 побачила світ автобіографічна книга Станіслава Уляма «Пригоди математика» — картини з життя тогочасної еліти фізики і математики очима сучасника. З 1975 Улям остаточно виходить на пенсію, хоча час від часу читає цикли лекцій на запрошення американських та європейських університетів.

Станіслав Улям раптово помер 13 травня 1984 року у Санта-Фе поблизу Лос-Аламосу. Дружина поховала його у Парижі на цвинтарі Монмартр.