Стефан Владислав Брила (пол. Stefan Władysław Bryła, 17 серпня 1886 Краків — 3 грудня 1943 Варшава) — польський інженер-будівельник, архітектор, доктор технічних наук, піонер зварювання. Закінчив реальну школу у Станиславові, навчався у Львівській політехніці та навчальних закладах Шарлоттенбурга, Парижа та Лондона. Від 1909 року доктор технічних наук. Того ж року став членом Політехнічного товариства у Львові.[1] Наступного року іменований доцентом Львівської політехніки. Під час російської окупації Львова від листопада 1914 року очолював міську поліцію, а в червні наступного року вивезений зі Львова як заручник у Росію. Протягом 1915—1918 років очолював Союз польських інженерів і техніків у Росії. Від 1921 року професор другої кафедри будівництва мостів. Від 1934 — працював у Варшавській політехніці. Проектувальник першого в Європі зварного дорожнього моста на р. Слудва під Ловічем. Автор понад 150 наукових праць. Вперше у світі опрацював нормативи для спорудження стальних конструкцій. Під час німецької окупації займався таємним навчанням молоді, за що заарештований гітлерівцями і разом із родиною розстріяний.

Проекти

• Зварний міст на ріці Слудва під Ловічем (1927).
• Готель «Варшава» (1932).
• Варшавський хмарочос «Prudential» (1931–1933, співавтор Мартин Вайнфельд, Венчеслав Поніж)
• Корпус Ягеллонської бібліотеки у Кракові (1937).
• Житловий будинок для офіцерів на 56 родин у Львові на нинішній вулиці Бортнянського, 34. Замовник — Фонд військового квартирування. Споруджувала фірма «Inż. Landau».