Глаго́лєва Віра Віта́ліївна (31 січня 1956, Москва, Російська РФСР — 16 серпня 2017, США) — радянська, російська актриса театру і кіно, кінорежисер, сценарист, продюсер. Заслужена артистка Росії (1995). 

Народна артистка Росії (2011).

Біографія

Народилась в сім'ї учителя фізики та біології Віталія Павловича Глаголєва (1930—2007) і вчительки початкових класів Галини Наумівни Глаголєвої (1929—2010).

Сім'я жила біля Патріарших ставів, на вулиці Олексія Толстого, в будинку № 22/2 Наркомату шляхів сполучення, у квартирі, яку отримав дід Віри по материнській линії, працювавший у 1930-і роки конструктором-винахідником швидкісних потягів. В 1962 році сім'я переїхала в Ізмайлове.

З 1962 року по 1966 рік Віра Глаголєва жила в НДР.

В юності Віра займалась стрільбою з лука, стала майстром спорту, виступала за юнацьку збірну Москви й не думала про кар'єру актриси.

В кіно знялась вперше зразу після закінчення школи, у 1974 році. Вона була помічена на «Мосфільмі»асистентом режисера фільму «На край світу…[ru]». Віра погодилась підіграти актору, якого пробували на роль Володі, швидко вивчила текст й вела себе дуже природньо. Врешті-решт, була запрошена на головну роль. Режисер фільму Родіон Нахапетов пояснював розкутість Віри тим, що вона не прагнула до артистичної кар'єри, а тому не хвилювалась.

Незабаром Віра Глаголєва вийшла заміж за Нахапетова і знялась ще в декількох його стрічках: «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (1980), «Про тебе» (1981).

У 1977 році Глаголєва отримала запрошення на роль Варі у фільмі «У четвер й більше ніколи» режисера Анатолія Ефроса. Гра непрофесійної акторки так вразила Ефроса, що він запросив Глаголєву у свій Театр на Малій Бронній. Віра Глаголєва тоді відмовилась, але пізніше жалкувала про втрачену можливість.

Так і не отримавши акторської освіти, Віра Глаголєва багато знімалась. Її унікальний акторський тип — тендітна поетичність у поєднанні з прихованою силою й цілісністю, ламкою пластикою, точність «психологічного руху», неординарна й кіногенічна зовнішність — прийшовся до часу  й виявився востребованим у 1970—х — 1980-х роках.

У 1990 роки Віра Глаголєва дебютувала як кінорежисер, знявши фільм за сценарієм Світланы Грудович «Зламане світло». Це історія про акторів, які після розпаду Союзу не можуть знайти роботу. У 2005 році вийшов фільм «Замовлення», який завоював приз глядацьких симпатій кінофестивалю «Мерідіани Тихого».

Наступна робота режисера — фільм «Чортово колесо» (2006), була нагороджена Гран-прі I-го всеросійського кінофестивалю «Золотий фенікс» у Смоленську.

У 2010 році Віра Глаголєва зняла фільм «Одна війна», що розповідає про важку долу жінок, народивших  дітей від німецьких окупантів. Фільм був відмічен нагородами більше 30 міжнародних кінофестивалей.

У 2014 році Віра Глаголєва екранізувала пьєсу І. С. Тургенєва «Місяць в селі» (фільм «Дві жінки» з Рейфом Файнсом в одній з головних ролей).

Віра Глаголєва грала в антрепризних спектаклях «Російська рулетка. Жіночий варіант» (антреприза «Аметист»), «Поза емігранта» (антреприза Леоніда Трушкіна у Театрі Антона Чехова).

Керує Майстернею Театрального факультету Московського інституту телебачення и радіомовлення «Останкіно».

Громадянська позиція

Прибічник путінського режиму. Виступала в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.

Передчасна смерть

Померла 16 серпня 2017 року у США після важкого онкологічного захворювання.

Фільмографія

Акторські роботи (вибірково):

• «На край світу...» (1975, Сима)
• «У четвер і більше ніколи» (1977, Варя)
• «Не стріляйте в білих лебедів» (1980, Нонна Юріївна, вчителька)
• «Зорепад» (1981, Женька)
• «Торпедоносці» (1983, Шура)
• «Преферанс по п'ятницях» (1984)
• «Щиро Ваш...» (1984, Катя, актриса (озвучила Анна Каменкова)
• «Вийти заміж за капітана» (1985, фотокореспондентка Олена Павлівна Журавльова)
• «Недільний тато» (1985, Олена, вихователька)
• «Парасолька для наречених» (1986, Зоя)
• «Есперанса» (1988)
• «Воно» (1989)
• «Жінки, яким пощастило» (1989, Віра Боглюк)
• «Софія Петрівна» (1989, Наталя)
• «Зламане світло» (1990, Ольга)
• «Бідна Саша» (1997, мати, Ольга Василівна)
• «Жінок ображати не рекомендується» (1999, Віра Кирилова)
• «Маросейка, 12» (2000, серіал; Ольга)
• «Інша жінка, інший чоловік...» (2003, Ніна)
• «Обручка» (2008, телесеріал) та ін.