Євген Якович Весник (рос. Евгений Яковлевич Весник; 15 січня 1923, Петроград — 10 квітня 2009, Москва) — російський актор театру та кіно. 

Батько убитий у тюрмі НКВД СССР, мати - в'язень концтаборів ГУЛАГ СССР.

Жертва сталінського терору.

Біографія

Народився 15 січня 1923 року в Петрограді. Батьком був Яків Ілліч Весник (1894–1937), колишній червоний комісар, особистий друг Серго Орджонікідзе, перший директор заводу «Криворіжсталь», убитий подільниками-комуністами 1937.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Закінчив війну лейтенантом, ад'ютантом командира 5-ї гвардійської гаубичної артилерійської бригади 2-ї гвардійської артилерійської дивізії прориву РГК.

Після війни вступив до театрального училища імені М. С. Щепкіна, яке закінчив у 1948році й прийшов до московського театру Станіславського. У 1954 році Є. Весник прийшов у театр Сатири.

У 1963 році перейшов до академічного Малого театру, де пропрацював до 1992 року.

У кіно Євген Весник знімався з 1955 року, дебютував у Сергія Юткевича в «Отелло» у ролі Родріго.

Євген Весник знявся у кількох десятках картин. Серед них були «Сім стариків і одна дівчина», «Трембіта», «Вас викликає Таймир», «Офіцери», «Кажан», «Пригоди Електроніка».

Окрім акторської роботи в біографії Євгена Весника були режисерські роботи в театрі, також він написав низку сценаріїв для радіо і телебачення, опублікував низку книг («Абракадабри», «Задушевні бесіди з сніжною людиною», «Дарую, що пам'ятаю»).

Нагороди і почесня звання

Нагороджений російським орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1998), радянськими орденами Вітчизняної війни2-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (28.02.1945), багатьма медалями, у тому числі двома «За відвагу» (28.06.1944, 10.06.1945).

У 1989 році став народним артистом СРСР.

Посилання

• Чботы помнили: Весник Евгений Яковлевич(рос.)
• Нагородні листи Є. Я. Весника на сайті Подвиг народа(рос.)