Земовит IV Плоцький або Куявський (пол. Siemowit IV (Ziemowit IV); 1352 — 21 січня 1426) — князь Плоцький, з 1388 — князь Белзький, представник Мазовецької лінії П'ястів.

Успадкував від свого батька (Земовита III, помер в 1381) роль претендента на корону Польщі, де зі смертю Казимира III Великого закінчилася династія П'ястів.

Після смерті в 1382 Людвіка I Великого, який займав польський престол за угодою з Казимиром, Земовит скористався зі смути, що панувала у країні, і почав політичні інтриги з великопольською шляхтою, невдоволеною правлінням малопольських вельмож в царюванні Людовіка Угорського. Однак його спроба закінчилася невдачею; не вдався і його другий план — захопити Ядвіґу І на її шляху до Кракова. Після коронації Ядвіґи I (1384) Земовит уклав з нею договір (1385), за яким за певний викуп повертав усі захоплені в безкоролів'ї землі.

Боровся за передачу йому всього князівства, так як окремі його частини тримали інші володарі. Документ з 1395 року засвідчує, що на той час він володів Белзом, Любачевом, Буськом, Грабовцем, Городлом, Всеволожем та Лопатином з належними до них волостями.