«Калина червона» (рос. «Калина красная») — російський радянський художній фільм Василя Шукшина, знятий у 1973—1974 рр. за його однойменною повістю.

Назва повісті і фільму навіяна рядком з однойменної російської пісні (Калина красная, калина вызрела).

Сюжет

Вийшовши з в'язниці, Єгор Прокудін, на призвисько «Горе», вирішує податися в село, де живе синьоока незнайомка Люба, з якою він листувався, — адже треба трохи перечекати і оглядітися. Але життя в селі руйнує всі плани Єгора, і він вирішує назавжди порвати з минулим. Тепер у нього є друзі, робота. Він кохає Любу. Проте дружки Єгора наполегливо не відпускають його…

Цікаві факти

• Через відмову від ролі матері Єгора Віри Марецької режисер Василь Шукшин запросив на цю роль місцеву жительку Єфимію Бистрову і попросив у кадрі просто розповісти про своє життя. Камеру встановили на вулиці, знімали через виставлене віконце, звук писали синхронно. Бабуся наговорювала розповідь про себе, відповідаючи на запитання Лідії Федосєєвої-Шукшиної, які були заздалегідь продумані і направляли розповідь у потрібне для фільму русло. За зйомки Єфимії Бистровій привезли гонорар 700 рублів, величезна сума для тих часів, з урахуванням пенсії в 17 рублів, а так само вовняну сукню, туфлі та золоті сережки.
• Василь Макарович Шукшин у фільмі був і сценаристом, і виконавцем головної ролі, і режисером.
• Шукшин дуже зібрано входив у знімальний період «Калини червоної». Наприклад, документальні кадри, де ув'язнений співає пісню «Ти жива іще, моя старенька» (цього в сценарії не було), він знайшов серед тисяч кілометрів кіноплівки спецкінохроніки МВС. «Калина червона» так і починається концертом зеків, який знімали у справжній колонії під Москвою.
• Займає за відвідуваністю 14-е місце серед вітчизняних фільмів за всю історію радянського кінопрокату.
• Найкращий фільм за опитуванням журналу «Радянський екран» в 1975 році.
• Кіноповість «Калина червона» Василь Шукшин написав у лікарні.
• Держкіно виділило на картину всього 3600 метрів дефіцитної тоді плівки «Кодак». А для роботи потрібно було в шість разів більше. Тому перший «розгінний» дубль знімали на вітчизняній «Свема», потім заряджали «Кодак», і тут уже всі працювали на повну силу.
• Однією з ключових у фільмі є сцена зустрічі Єгора зі своєю матір'ю після двадцятирічної розлуки. Вирішили умовити знятися у крихітній сценці кого-небудь з дуже великих актрис і зателефонували Марецькій. Віра Петрівна дала згоду, але, на жаль, невдовзі захворіла. Тоді спробували відшукати реальну долю, схожу з тією, яка була потрібна. У підсумку зняли документальну бесіду саме з такою матір'ю, у якої війна відняла всіх синів.
• «Калина червона» входить в десятку улюблених фільмів Райнера Вернера Фассбіндера.

Нагороди

• Головний приз на Всесоюзному кінофестивалі в Баку в 1974 році.
• Ленінська премія в 1976 році Василю Шукшину (посмертно) за досягнення в літературі та кіномистецтві.
• Берлінський кінофестиваль, 1975 рiк. Переможець (3):
  • Приз міжнародної асоціації кінокритиків — рекомендація (програма «Форум»)
  • Приз міжнародного євангельського журі — рекомендація (програма «Форум»)
  • Приз Міжнародної Католицької організації в галузі кіно — рекомендація (програма «Форум»)

У ролях

• Лідія Федосєєва-Шукшина — Люба
• Василь Шукшин — Єгор Прокудін
• Іван Рижов — батько Люби
• Марія Скворцова — мати Люби
• Олексій Ванін — Петро, брат Люби
• Марія Виноградова — Зоя
• Єфимія Бистрова — мати Єгора
• Жанна Прохоренко — слідчий
• Лев Дуров — офіціант
• Олександр Горбенко — Коля
• Микола Граббе — начальник колонії
• Микола Погодін — директор радгоспу
• Злодійська «малина»:
  • Георгій Бурков — Губошлеп
  • Тетяна Гаврилова — Люсьєн
  • Артур Макаров — Бульдя
  • Олег Корчиков — Шурка
• В епізодах: Наталія Гвоздикова, Тетяна Ухарова, Олена Максимова, Ія Арепіна, Вадим Кондратьєв, Володимир Лаптєв, Олександр Саранцев, Олександр Коняшин, А. Сергєєв, Є. Жаров

• Режисер-постановник та сценарист — Василь Шукшин
• Оператор-постановник — Анатолій Заболоцький
• Композитор — Павло Чекалов
• Художник-постановник — Іполіт Новодерьожкін
• Монтажер — Олена Михайлова
• Директор фільму — Герман Крилов