Андре Жід (фр. André Gide, 22 листопада 1869, Париж — 19 лютого 1951, Париж) — французький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1947).

Життєпис

Народився в Парижі. Його батьки були протестантами. Батько, Поль Жід, за походженням із провінції Севенни, був професором римського права в Університеті Парижа, помер 1880 року. Мати Жульєта Рондо походила з багатої нормандської родини й виховувала Андре в строгих правилах, що підпорядковувалися моралі зусиль.

Андре мало навчався в школі, проте здобув солідну освіту в галузі культури й дуже захопився грою на фортепіано. 1887 року він повернувся до Ельзаської школи, де навчався в класі риторики з П'єром Луї, що познайомив його з Полем Валері та Марселем Друеном. 1889 року Жід успішно склав іспити на бакалавра й зайнявся письменництвом.

Він опублікував анонімно й своїм коштом «Записки Андре Вальтера» (Les cahiers d'André Walter, 1891), «Поезії Андре Вальтера» (Les poésies d'André Walter, 1892), «Трактат Нарциса» (Le traité du Narcisse, під своїм іменем, 1892). Хворів на сухоти й 1893 року відплив до Північної Африки, сподіваючись там одужати.

Після смерті матері й фіктивного шлюбу зі своєю кузиною Мадлен Рондо (вона з'являється в його творах під іменем Еммануель), Андре опублікував «Страви земні» (Les nourritures terrestres, 1897).

1909 року Андре Жід, Жак Копо, Жан Шлюмберґер та Андре Рюйтер заснували «Nouvelle Revue Française», який з наступного року почала субсидувати корпорація видавництв під загальним управлінням Ґастона Ґалімара.

1939 завдяки публікації свого «Щоденника» (Journal 1889–1939) Андре Жід став першим сучасником, якого надрукували в серії «Бібліотека Плеяд». 1947 року після появи «Тесея» (Thésée) він одержав Нобелівську премію «за глибокі і художньо досконалі твори, в яких людські проблеми подано з безстрашною повагою до істини і глибокою психологічною проникливістю».

Помер 19 лютого 1951 року в Парижі.

Політична позиція

Під час своєї поїздки до Африки викриває жорстокість французького колоніалізму. 1927 року публікує свої записки про подорож до Конго, де засуджує колоніалізм. На початку 1930 років, Андре Жід зацікавився комунізмом. Радянський Союз йому уявлявся як територія свободи. «Якби для успіху Радянського Союзу потрібне було моє життя, я б його віддав». — стверджував письменник 1932 року. Відомий твір «Ромен Ролана» був присвячений Сталіну, який йому симпатизував і запросив до СРСР. Ілюзії Андре Жіда були зруйновані під час поїздки до СРСР 1936 року. Він бере участь у засіданні інтелектуалів у Москві, присвячений загрозі фашизму. Після повернення до Франції, Андре Жід публікує свої записки під назвою «Повернення з СРСР» («Retour de l'URSS»), де виступає з жорсткою критикою радянського тоталітаризму. Такої реакції ніхто від нього не очікував, сам він приховував зміст записок аж до публікації. Відомо, що Андре Жід просив політичного притулку в Сталіна, але той відмовив, покликаючись на гомосексуальність письменника. Загалом, стосунки Сталіна й Жіда були особистісні, а не суто політичні.

Гомосексуальність

Андре Жід неодноразово описав свій гомосексуальний досвід і погляди, зокрема в текстах "Коханець", "Амораліст", "Тезей". Людиною, яка спокусила Андре Жіда на перший гомосексуальний досвід, був Оскар Уальд. Це трапилося під час подорожі Алжиром. Переживання Андре Жіда після цього описано у праці Джонатана Долімора "Сексуальне дисидентство".