Ернст Фукс (Ernst Fuchs, 13 лютого 1930, Відень, Австрія—9 листопада 2015) — австрійський художник, представник Віденської школи фантастичного реалізму. В творчому доробку митця — олійний живопис, скульптура, дизайн інтер'єрів. Іноді працює як архітектор чи художник кіно.

Походить з ортодоксальної єврейської родини. Але вже батько Ернста, Максиміліан Фукс, не побажав бути раввіном, покинув навчання і узяв шлюб не з єврейкою, а з німкенею-християнкою з Штірії.

Фашиська Німеччина 1938 року на чолі з Гітлером (австрійцем за походженням) силомиць позбавила Австрію державності і приєднала до Німеччини. В Відні почалися арешти єврейських мешканців і еміграція з країни. Серед емігрантів був і батько Ернста — Максиміліан Фукс, що втік в Шанхай, рятуючи власне життя. Мати Ернста з сином залишилась в Відні. Восьмирічний Ернст, як наполовину єврей, за законами фашистів, був вилучений з родини і доправлений в концентраційний табір. Мати Ернста була позбавлена опіки над сином і, аби врятувати сина, офіційно пішла на розлучення з чоловіком-євреєм. 1942 року Ернста хрестили в римо-католицькій церкві. Так було врятоване його життя.

Художнє навчання

Перші художні навички прищепив підлітку Алоіс Шиман, брат його хрещеної матері і художник-реставратор за фахом. В 1945 році Ернст почав навчатися в художній школі Св. Анни в Відні. В період 1946–1950 років Ернст навчався в Академії образотворчих мистецтв Відня. Художні навички в Академії опановував під керівництвом Робіна Андерсена, другий його вчитель — Альберт Гютерсло. Твори молодого художника відіслали на першу персональну виставку в Париж 1949 року. В 1950 році він і сам перебрався в повоєнний Париж. В цей період на творчу свідомість молодого художника мали впливи твори старих і модерних майстрів, серед яких —

• Альбрехт Альтдорфер
• Матіас Грюневальд
• Альбрехт Дюрер
• Мартин Шонгауер
• Еґон Шіле
• Густав Клімт
• Пабло Пікассо.

Художня манера Ернста Фукса

Вже в роки навчання в Академії почали вироблятися головні риси художньої манери митця: увага до деталей, дивна суміш реальних дрібниць, деформацій, посилань на картини німецьких майстрів зламу 15-16 століть, ретельне опанування ювелірної техніки. У Відні зберігались потужні художні традиції, далекі від французького імпресіонізму і радикальних напрямків початку 20 століття. У творчому доробку майстра важко зустріти життєрадісні твори, за настроєм вони надзвичайно філософічні, багатовимірні, переускладнені, наближені до мізерабілізму.

Виникнення нового художнього товариства

Роки навчання в Віденській Академії обумовили знайомство з низкою творчих особистостей. Так він зустрівся з молодими художниками, які заснували Віденську школу фантастичного реалізму, серед яких були — * Рудольф Хауснер (1914–1994)

• Антон Лемден (1929 р. н.)
• Арік Бауер (1929 р. н.)
• Вольфганг Хуттер (1928 р. н.)

Паризький період Ернста Фукса і подорожі

В період 1950–1961 років він мешкав в Парижі, де важко пробивався до попуярності, знав поневіряння і злидні. Але значну художню індивідуальність, не схожу на представників паризької школи, помітили. Париж в повоєнний період потроху повертав собі значення мистецького центру Європи, що мимоволі перемістився в роки війни в Лондон і в Нью-Йорк. В Парижі Ернст Фукс вивчає твори найбільш близьких собі художників минулого, серед них — Жан Фуке, Ян ван Ейк, представники французького маньєризму та французький графік Жак Калло (бл. 1592–1635). В столиці Франції Фукс зав'язав знайомства і спілкувався з Андре Бретоном, Жаном Кокто, Пікассо, Сальвадором Далі, але стосунки з більшістю з них важко називати дружніми.

Серед подорожей цього періоду — перебування в Сполучених Штатах і в новоствореній державі — Ізраїль.

В Ізраїлі деякий час перебував в Успенському бенедиктинському монастирі, де навернувся до створення релігійних картин, серед яких монументальна «Таємна вчеря», 1957 і станкові твори бібійної тематики. На розбурхану свідомість і художню манеру митця мали потужні вплив — перебування в фашиському концентраційному таборі, віденське бароко і маньєризм, перехід в католицтво, перебування і праця в Парижі чи в бенедиктинському монастирі на горі Сіон. Звернення митця до сценографії, ювелірства, дизайну інтер'єрів і архітектури надзвичайно розширило репертуар мистецького напрямку «Фантастичний реалізм». По поверненню в Австрію Ернст Фукс деякий час працював викладачем в замку Рейченау, де діяльно підтримував нову генерацію художників — прихильників фантастичного реалізму. На початку 1960-х років течія отримала інтернаціональний характер, незважаючи на відтік деяких майстрів чи прихід нових з інших мистецьких товариств чи напрямків.

Приватний музей Ернста Фукса і архітектурні твори

До художника прийшла світова слава і матеріальні статки. Так, він 1972 року придбав колишню віллу Отто Вагнера в Хюттельдорф (покинуту на той час), побдовану 1888 року в стилі еклектика з домішками класицизму. До сторіччя створення вілли в 1988 році художник встиг відремонтувати споруду і переробити її декор і сад в стилі фантастичного реалізму, додавши рельєфи, бронзові скульптури, яскраві мозаїки. Серед нових об'єктів вілли — фонтан і павільйон Німфеум. В приміщенні вілли створено приватний музей Ернста Фукса, відкритий для відвідин з 1988 року.

Ернст Фукс в Києві

За часів СРСР про відвідини країни не могло бути і мови. Мистецтво Ернста Фукса, містичне, біблійне і буржуазне, ніяк не укладалось в ідеологічні схеми радянської цензури.

Зрушення пройшли в 1993 році, коли СРСР розпався і твори митця запросили на виставку в Державний Російський музей, в Санкт-Петербург.

В жовтні 2006 немолодий митець відвідав також і Київ разом зі своїм прихильником і колекціонером з Нідерландів Рарди ван Соестом. В Українському національному музеї була влаштована прес-конференція. Під час перебування в Києві Ернст Фукс відвідав Андріївський узвіз і київський музей письменника Михайла Булгакова.

Ернст Фукс завітав також до українського художника Костецького Олександра Володимировича, художня манера якого досить близька до мистецької течії «фантастичний реалізм».

Вибрані твори

• «Танок зі Смертю»
• «Тілесні метаморфози», 1949
• «Розп'яття з передстоячими», 1950
• «Янгол Смерти біля брами в чистилище», 1951
• «Одруження однорога», 1952
• «Плат Вероніки», 1953
• «Мойсей»
• «Таємна вчеря», 1957
• «Три містерії святого Хреста», 1957
• «Псалом 69», 1960
• «Дедал і німфа (картина)», 1975
• «Янгол історії», 1992

• стінопис «Людина і Машина», Монте-Карло
• дизайн інтер'єра церкви Св. Якова
• готель «Ернст Фукс Паласт»
• театральні декорації до опери «Чарівна флейта»
• декор вілли Отто Вагнера, павільйон «Німфеум»
• ілюстрації до Біблії

Графічні цикли Ернста Фукса

• «Одноріг», (1950–1952),
• «Самсон» (1960–1964),
• «Есфір» (1964–1967),
• «Сфінкс» (1966–1967)