Сергій Петрович Ка́пиця (*14 лютого 1928, Кембридж, Великобританія — 14 серпня 2012, Москва, Росія) — радянський і російський учений, фізик, телеведучий. Син видатного фізика, нобелівського лауреата Петра Капиці.

Біографія

Народився 14 лютого 1928 року в Кембриджі (Великобританія), де в той час працював його батько Петро Капиця.

Має українське шляхетське коріння.

1949 року закінчив Московський авіаційний інститут.

Свою наукову діяльність розпочав 1949 року. Працював в таких галузях фізики, як надзвукова аеродинаміка, земний магнетизм, прикладна електродинаміка, фізика елементарних частинок. З 1956 року Сергій Капиця викладав в Московському фізико-технічному інституті (МФТІ). 1961 року став доктором фізико-математичних наук. 1965 року в цьому ж інституті отримав звання професора. З 1965 року по 1998 на кафедрі загальної фізики викладав загальну фізику студентам перших трьох курсів. В певний час завідував цією кафедрою.

1973 року Капиця опублікував книгу «Життя науки». Книга послужила передумовою до появи телепередачі «Очевидне — неймовірне». У тому ж році почав вести цю телепередачу. У художньому фільмі «Йолки-палки!» (1988) зіграв самого себе — ведучого програми «Очевидне — неймовірне».

У грудні 1986 року переніс невдалий замах божевільного, в результаті якого отримав травми. Зловмисник, який приїхав в Долгопрудний, проник в навчальний корпус МФТІ, де С. П. Капиця читав лекції з загальної фізики, і під час перерви в лекції, коли С. П. Капиця виходив з аудиторії, спробував убити його ударом сокири. Спроба виявилася невдалою, зловмисника затримали, але С. П. Капиця отримав поранення та якийсь час провів у лікарні. В МФТІ після цього замаху ввели екстрені заходи безпеки, частково відмінені через півроку. Кілька років життя вченого було під загрозою, був госпіталізований в МКЛ імені С. П. Боткіна в нейрохірургічне відділення з приводу субдурального крововиливу і був оперований з наступним повним одужання. Повернувся до роботи.

Один з предметів досліджень вченого — глобальний ріст народонаселення світу. Він запропонував одне з найпереконливіших математичних пояснень закону гіперболічного зростання чисельності населення Землі.

Член Римського клубу, учасник Всесвітньої Комісії з питань культури та розвитку, віце-президент Російської академії природничих наук.

Серед нагород вченого премія Калинга ЮНЕСКО (1981).

Помер у Москві 14 серпня 2012 року. Похований 17 серпня 2012 року на Новодівочому кладовищі Москви.

Наукова діяльність

Як завідувач кафедрою МФТІ активно впроваджував самостійність студентів ще з радянських часів.

З 15 березня 2001 року був науковим керівником Російського нового університету. Активно брав участь у навчальній та науковій діяльності університету.

Автор 4 монографій, десятків статей, 14 винаходів та 1 відкриття.

Творець феноменологічної математичної моделі гіперболічного зростання чисельності населення Землі. Вперше довів факт гіперболічного зростання населення Землі до 1 року н. е..